розучити
Смотреть что такое "розучити" в других словарях:
розучити — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
порозучувати — ую, уєш, док. Розучити усе чи багато чого небудь … Український тлумачний словник
розучений — а, е. Дієприкм. пас. мин. ч. до розучити. || розу/чено, безос. присудк. сл … Український тлумачний словник
вивчати — 1) = вивчити (що навчаючись, набувати певних знань, відомостей у якій н. галузі), у[в]чити, опановувати, опанувати, оволодівати, оволодіти (чим), студіювати, проходити, пройти, штурмувати, у[в]гризатися (в що); пізнавати, пізнати, у[в]знавати,… … Словник синонімів української мови
